Ассоль
Як моряк-відчайдуха, ти покинув причал І залишив чекати одну, Не зважав на мою печаль, Чому ж утікаєш? - досі не збагну. Поки пригодами наситишся ти, Я сидітиму, наче та Ассоль, Чекаючи твоїх пурпурових вітрил. Серед плюскоту хвиль і бризу морського Чутиму твій такий далекий і рідний голос. Гадатиму, як складеться дорога, Чи вернешся до рідного порога. Ти живеш стихією, а я боюсь штормІв Кидаєшся в шквал з головою, І робиш те, чого б не зумів. Я знову сиджу на пірсі, Виглядаю твій корабель, Не знаходжу себе в повсякденності втісі, Не малює вже моя акварель. Чому б не розірвати шаблон? Залюбки це зроблю! Океан забирає мене в свій полон. Шукаю я човен - і пливу! Я пливу! Не лякають сильні вітри і гребені хвиль височенних, Вже не чекаю твоїх вітрил, В передчутті пригод нескінченних.
2021-08-22 07:31:02
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Блакитноока
😍😍😍
Відповісти
2021-08-22 18:22:54
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4515
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12972