Ассоль
Дівчина Осінь
Як моряк-відчайдуха, ти покинув причал І залишив чекати одну, Не зважав на мою печаль, Чому ж утікаєш? - досі не збагну. Поки пригодами наситишся ти, Я сидітиму, наче та Ассоль, Чекаючи твоїх пурпурових вітрил. Серед плюскоту хвиль і бризу морського Чутиму твій такий далекий і рідний голос. Гадатиму, як складеться дорога, Чи вернешся до рідного порога. Ти живеш стихією, а я боюсь штормІв Кидаєшся в шквал з головою, І робиш те, чого б не зумів. Я знову сиджу на пірсі, Виглядаю твій корабель, Не знаходжу себе в повсякденності втісі, Не малює вже моя акварель. Чому б не розірвати шаблон? Залюбки це зроблю! Океан забирає мене в свій полон. Шукаю я човен - і пливу! Я пливу! Не лякають сильні вітри і гребені хвиль височенних, Вже не чекаю твоїх вітрил, В передчутті пригод нескінченних.
2021-08-22 07:31:02
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Блакитноока
😍😍😍
Відповісти
2021-08-22 18:22:54
1
Інші вірші поета
Читаю твоє питання Магія нічного міста Пил Ти не намалюєш мій портрет
Інші поети
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Uina Ku
@mayor_hija
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2472
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2640