Ассоль

Дівчина Осінь

Як моряк-відчайдуха, ти покинув причал І залишив чекати одну, Не зважав на мою печаль, Чому ж утікаєш? - досі не збагну. Поки пригодами наситишся ти, Я сидітиму, наче та Ассоль, Чекаючи твоїх пурпурових вітрил. Серед плюскоту хвиль і бризу морського Чутиму твій такий далекий і рідний голос. Гадатиму, як складеться дорога, Чи вернешся до рідного порога. Ти живеш стихією, а я боюсь штормІв Кидаєшся в шквал з головою, І робиш те, чого б не зумів. Я знову сиджу на пірсі, Виглядаю твій корабель, Не знаходжу себе в повсякденності втісі, Не малює вже моя акварель. Чому б не розірвати шаблон? Залюбки це зроблю! Океан забирає мене в свій полон. Шукаю я човен - і пливу! Я пливу! Не лякають сильні вітри і гребені хвиль височенних, Вже не чекаю твоїх вітрил, В передчутті пригод нескінченних.

2021-08-22 07:31:02

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Блакитноока

😍😍😍

Відповісти

2021-08-22 18:22:54

Інші вірші поета

Самотня Я зустріну тебе восени... Читаю твоє питання Літо

Інші поети

Airad

@dassha

Таня

@kaktysss

Haru Goyang

@AppelmoiSenpai

Схожі вірші

Всі

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

8012

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

130

4501