Диво Поліське
Ана його, крізь пам'ять і думки,
Становище утратилось панівське.
Сіяють тлінно в плетеві зірки,
В очах, як бачив диво я поліське.
В агонії тривожній і дурній,
Кінчається двобій хотінь і честі:
Я програю розважливо своїй,
Мрійливості під впливами суґестій.
А що ж мені обрать, куди летіть?
Чому на мене котиться лавина —
Емоцій жар, чого мені хотіть,
Як досі я розгублена дитина…
В театрі серце, тамочки, отам,
Де крутиться сюжетне славнодійство!
Прошу тебе, знайдись потрібний брат,
Що допоможе трапить в товариство...
Я хочу щоб скінчилося балад,
Негармонійне бардівське блюзнірство,
Аби злетіли стяги з барикад,
Мого психологічного убивства.
2023-03-29 22:08:52
3
0