У темрятині...
Антон Шаталов
У темрятині... Сиджу я зараз сам на сам, Лишень з думками... Похмуро й тихо вітер віє, в розчинене моє вікно. А десь далеко, сиво-сиво, Розкинулось якесь село. Там страх і спокій покривають Одну Її... Хтось думає, шо то любов... Та мабуть ні. Далеко утікло усе воно, І почуття, і розпач, лихо й біль... На них уже поспів попліться хміль... Не знаю, відчуваю сум чи ні, Та мабуть так, мені шкода її... Не знаю то любов чи тільки тінь, Та точно знаю, я заплутався в собі...
2022-10-31 16:09:51
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Пробило на сльозу від такого сильного вірша. ( Це чудово я відчула усі ці сумні емоції й це так гарно, що я в захваті🤩)
Відповісти
2022-10-31 17:43:58
1
Антон Шаталов
@Сандра Мей Оу, ґречно вам дякую... Такий довгий комент у мене під віршем вперше)
Відповісти
2022-10-31 18:46:06
1
Інші вірші поета
Твоє життя... Тактика(Романтика) У найжаркішу серпеневу мить Йордан
Інші поети
Стефанія
@Rusanna_Vognuk
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2909
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4907