У темрятині...
У темрятині... Сиджу я зараз сам на сам, Лишень з думками... Похмуро й тихо вітер віє, в розчинене моє вікно. А десь далеко, сиво-сиво, Розкинулось якесь село. Там страх і спокій покривають Одну Її... Хтось думає, шо то любов... Та мабуть ні. Далеко утікло усе воно, І почуття, і розпач, лихо й біль... На них уже поспів попліться хміль... Не знаю, відчуваю сум чи ні, Та мабуть так, мені шкода її... Не знаю то любов чи тільки тінь, Та точно знаю, я заплутався в собі...
2022-10-31 16:09:51
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Пробило на сльозу від такого сильного вірша. ( Це чудово я відчула усі ці сумні емоції й це так гарно, що я в захваті🤩)
Відповісти
2022-10-31 17:43:58
1
Антон Шаталов
@Сандра Мей Оу, ґречно вам дякую... Такий довгий комент у мене під віршем вперше)
Відповісти
2022-10-31 18:46:06
1
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1538
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9234