І здимілася мить
Антон Шаталов
Гримить мить, а дим димить. Труба гудкі гудки руба. Біда — пітьма. Піт капає, капелла, бандура — банда дурно виграва: Трубач, як бачиш шелестом веслує, художник худо пише шемріт мрій. Помрій, пограй, постій, відчуй, спинися. Повеселися! Селишся — лишись. Зостатись де? Деінде, тож питання: а де ж те "ні"? А де ж є те що "де"? Іде мов тінь, і грається, Бурхливо, щось хлинуло! А вітер мовчки гне гнітючі верби, а дим димить і здимілася мить.
2024-05-17 20:04:57
3
0
Інші вірші поета
Записки безбожника Ідея Дві барви, що живуть в мені Кураж пам'яті
Інші поети
Beautifulinwhite
@Beautifulinwhite
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1909
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4515