І здимілася мить
Антон Шаталов
Гримить мить, а дим димить. Труба гудкі гудки руба. Біда — пітьма. Піт капає, капелла, бандура — банда дурно виграва: Трубач, як бачиш шелестом веслує, художник худо пише шемріт мрій. Помрій, пограй, постій, відчуй, спинися. Повеселися! Селишся — лишись. Зостатись де? Деінде, тож питання: а де ж те "ні"? А де ж є те що "де"? Іде мов тінь, і грається, Бурхливо, щось хлинуло! А вітер мовчки гне гнітючі верби, а дим димить і здимілася мить.
2024-05-17 20:04:57
3
0
Інші вірші поета
Гроза Місяць... Клич Дух незвичайний
Інші поети
Nora
@Anastasia_chan
Uina Ku
@mayor_hija
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4072
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11023