І здимілася мить
            
            Гримить мить, 
а дим димить.
Труба гудкі гудки руба.
Біда — пітьма.
Піт капає, капелла,
бандура —
банда дурно виграва:
Трубач, як бачиш
шелестом веслує,
художник худо пише 
шемріт мрій.
Помрій, пограй,
постій, відчуй, спинися.
Повеселися! 
Селишся — лишись. 
Зостатись де?
Деінде, тож питання: 
а де ж те "ні"? А де ж є те що "де"?
Іде мов тінь, і грається,
Бурхливо, щось хлинуло!
А вітер мовчки гне гнітючі верби,
а дим димить
і здимілася мить.
            2024-05-17 20:04:57
            
            
                                                    3
                
                
                
        0