І здимілася мить

Антон Шаталов

Гримить мить, а дим димить. Труба гудкі гудки руба. Біда — пітьма. Піт капає, капелла, бандура — банда дурно виграва: Трубач, як бачиш шелестом веслує, художник худо пише шемріт мрій. Помрій, пограй, постій, відчуй, спинися. Повеселися! Селишся — лишись. Зостатись де? Деінде, тож питання: а де ж те "ні"? А де ж є те що "де"? Іде мов тінь, і грається, Бурхливо, щось хлинуло! А вітер мовчки гне гнітючі верби, а дим димить і здимілася мить.

2024-05-17 20:04:57

3

0

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

16

4209

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11352