І здимілася мить
Антон Шаталов
Гримить мить, а дим димить. Труба гудкі гудки руба. Біда — пітьма. Піт капає, капелла, бандура — банда дурно виграва: Трубач, як бачиш шелестом веслує, художник худо пише шемріт мрій. Помрій, пограй, постій, відчуй, спинися. Повеселися! Селишся — лишись. Зостатись де? Деінде, тож питання: а де ж те "ні"? А де ж є те що "де"? Іде мов тінь, і грається, Бурхливо, щось хлинуло! А вітер мовчки гне гнітючі верби, а дим димить і здимілася мить.
2024-05-17 20:04:57
3
0
Інші вірші поета
Одальна увертюра Гниття Ідея Моя боротьба
Інші поети
Hell_ga
@Hell_ga
Jobele Dumanag
@word_craftsman
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5509
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3593