Одальна увертюра

Антон Шаталов

Живи, радій, не падай духом, Не плач, а смійся без потреби. Нехай незгоди та халепи, Без сліду просто пропадуть! Живи, і пам'ятай, далéбі, Що краще жити без жалю! Ти не помреш, ти будеш жити, Такі як ти — не помирають, У пам'ять людям проникають, В душі живуть після кончини. І може там десь є той рай, В який ти зринеш, мов комета, Я в пеклі згину, і нехай, Без тебе зникне жить потреба. І хоч разом мені не бути, Й без тебе буду погибать, Як серце б'ється в твоїх грудях, Я буду щастя лиш бажать. Любов що є, вона живе, Мене тримає й знов бентежний. Можливо здався б я, та все ж, Як ти живий, то й я безмежний.

2024-05-22 17:31:16

Інші вірші поета

Спинися на хвилю дурний... ... Ego rotam agitere Альбом

Інші поети

Лео Лея

@lesya_yurp

Pratyusha Pathak

@_pratyusha_

Алорія Реґенмонд

@Ame_Regenmond

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12151

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2530