Моя боротьба
Та можливо я дуже дурний,
Бо не знаю ніяк чого хочу.
Чи любив би когось як курний,
Чи літав би на крилах ночі...
Може дійсно, дійсно дурний,
Що не знає собі всяк спокою?
Без прикидьки шугається тьми,
Й випадково рождає героїв?
Але ж точно, я дійсно дурний!
Намагаюсь держати чесноти,
У боях, коли б'ються орли,
Я вмиваюсь від чорної крови.
Адже дійсно, люблю мов дурний,
Свою землю навічно вродливу,
Рідну хату, і матір, і друзів таких,
За котрих би упав у могилу.
Я борюся за них і за них би згубив,
Свою душу на житньому полі.
Хай полюблять мене, як я їх полюбив,
Досконалі мої надгерої!
Не кажіть, не кажіть, що любов для дурних,
Не кажіть про невбачність панове.
Адже буду нещадно, я буду роки,
В боротьбі боронити духове...
Не лишуся у полі стояти дарма,
Не змарную я шляху свойого!
Розумійте, що юність — моя боротьба,
Захопила навічно усього.
2023-02-26 21:24:14
8
6