Колекціонер реакцій

Антон Шаталов

Він — колекціонер реакцій. Як хтось це почує, його то дивує, Невинне хобі чоловіка, Що пильнує, наче шуліка. "Та краще б купив дурний собі акцій" Так бачиш, він — колекціонер реакцій. Так-так, надзвичайно цікавий. Коли атакує, коли він міркує, Як здобич ховає в кишені, Стрілявши, немов по мішені. Бабах, і у серце улучив лукавий, Ну дійсно, збирач цей доволі цікавий. Хтось плаче в архіві реакцій "Чому ображає, чому зневажає?", — Пита заблукале дитятко, Згорнувшись маленьким ягнятком. Несеться на хвилях своїх імітацій, В поживу колекціонеру реакцій.

2022-11-26 19:45:49

4

9

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (9)

Лео Лея

@Антон Шаталов Так, неприємно, коли тебе використовують лише як об'єкт для спостереження або як експеримент🫤, а не живу людину😏

Відповісти

2022-11-27 12:18:54

1

Антон Шаталов

@Лео Лея шкода, що ми усі часто таке робимо (я не виключення). Тішемося, від того, що комусь зле

Відповісти

2022-11-27 17:49:46

1

Лео Лея

@Антон Шаталов Хотіла б заперечити, але тоді покривлю душею і збрешу, а брехати страшенно не люблю) Тому так, іноді совість їсть за це. Але мою зловтішність зупиняє розуміння того, що "хто радіє чужому лиху, сам потрапить туди, ще й не тихо", і я тоді себе моральними ляпасами заганяю в "правильне" русло. Уже не зловтішаюся, але й не співчуваю...

Відповісти

2022-11-27 18:57:23

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12353

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

79

19

3618