Крапка
ЭлеоНора
Нагорі всі дати – узгоджені Без можливостей перездачі. Люди в різні часи народжені – Поєднані смугою вдачі. Світ не вартий гроша без конкретики. Його сутність покрита втомою, Його страх – це відсутність естетики І суспільство, розділене комою. Рівноправність породжує совість, Більш правдиво – її відсутність. Іманентність втрачає вагомість, Приручивши до рук сумбурність. Твоя вічність – не є константою, Свідомість – не є безперечною. Люди завжди боролися з правдою – Люди пеклом за це приречені. Наші шанси на щастя – порівну. Майбутнє – під власною ставкою. Наша ціль – позбутися норову І закінчити всесвіт крапкою. ● ○ ● ЕлеоНора 12.01.2019
2019-02-27 21:35:12
4
0
Інші вірші поета
А якщо я... Від тебе до мене - вічність Вона... Гордість.
Інші поети
Gray_Raven
@Gray_Raven
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3901
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11527