Від тебе до мене - вічність
Порожні вагони метро колихають тишу. Ні сліду на згадку про тебе у серці не лишу. Вдихаю лавандовий запах твоїх думок. Від мене до тебе - вічність. І ще один крок. Місто безжально руйнує крихку свідомість. Людей розділяють думки і палка самотність. А нас - твої очі та сотні незказаних слів. Мені б ще хвилину... і ти би усе зрозумів. Малюючи власні рамки, спільні закони, Без відома всесвіту - тихо страждають мільйони. Заручник тримає броньовані двері за ґрати. Мені би навчитись тебе без вагань відпускати. Я все послідовно, в порядку зростань, забуваю. Тебе вже немає, тож більшого я не втрачаю. Вдихаю лавандовий запах твоїх думок. Від мене до тебе - вічність. І ще один крок. ● ○ ● ЕлеоНора 02:04 22.02.2019
2019-02-27 21:38:07
11
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Серафім
Просто супер, дуже заворожує. Ніби-то ці слова я проникли до серця! Браво👏👍👏
Відповісти
2019-04-23 17:15:35
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2542
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6143