ЭлеоНора
@el_shvets
|17 y.o.| Про те, що відчуваю./ О том, что чувствую.
Вірші
Від тебе до мене - вічність
Порожні вагони метро колихають тишу. Ні сліду на згадку про тебе у серці не лишу. Вдихаю лавандовий запах твоїх думок. Від мене до тебе - вічність. І ще один крок. Місто безжально руйнує крихку свідомість. Людей розділяють думки і палка самотність. А нас - твої очі та сотні незказаних слів. Мені б ще хвилину... і ти би усе зрозумів. Малюючи власні рамки, спільні закони, Без відома всесвіту - тихо страждають мільйони. Заручник тримає броньовані двері за ґрати. Мені би навчитись тебе без вагань відпускати. Я все послідовно, в порядку зростань, забуваю. Тебе вже немає, тож більшого я не втрачаю. Вдихаю лавандовий запах твоїх думок. Від мене до тебе - вічність. І ще один крок. ● ○ ● ЕлеоНора 02:04 22.02.2019
11
1
2991
Крапка
Нагорі всі дати – узгоджені Без можливостей перездачі. Люди в різні часи народжені – Поєднані смугою вдачі. Світ не вартий гроша без конкретики. Його сутність покрита втомою, Його страх – це відсутність естетики І суспільство, розділене комою. Рівноправність породжує совість, Більш правдиво – її відсутність. Іманентність втрачає вагомість, Приручивши до рук сумбурність. Твоя вічність – не є константою, Свідомість – не є безперечною. Люди завжди боролися з правдою – Люди пеклом за це приречені. Наші шанси на щастя – порівну. Майбутнє – під власною ставкою. Наша ціль – позбутися норову І закінчити всесвіт крапкою. ● ○ ● ЕлеоНора 12.01.2019
4
0
559
Сімнадцять.
Ось тій дівчині, там, за обрієм, "стукне" сімнадцять. У її голові почнуть плутатись віскі й коньяк. Хоча вітер в думках почуває себе на тринадцять, Та, прокинувшись, стане питання: "А як же так?". Ось тій дівчині, що посміхається, завтра сімнадцять. І вона ще не знає, що люди бувають чужими. І вона ще не знає, як боляче буде у двадцять, І думає, що все життя вже було за плечима. Ось тій дівчині, що розгубилась, щойно сімнадцять. Вона вперше пізнала, що означає "сама". Вона вперше зізналась, що легше було у дванадцять І вона, як загублена іграшка, досі одна. Ось тій дівчині, що на фото, як місяць сімнадцять. І щойно, за декілька тижнів, вона посміхнулась. І хоч змушує біль почуватись далеко "за двадцять", Вона знає: удача від неї ще не відвернулась. Ось тій дівчині, з квітами, є жаданих сімнадцять. І для неї ще зрада така нескінченно чужа. Вона вперше щаслива, що їй уже не шістнадцять. І у неї для кожного з вас ще відкрита душа. Ось тій дівчині, ви її знаєте, є вже сімнадцять. І позаду мільйони щасливих/нещасних хвилин. Вона всім доведе, що найкраща в свої вісімнадцять. І відкриє мільярди, незвіданих людством, вершин. Ось тій дівчині, милій, красивій, було сімнадцять. І крізь сльози вона готова усе пробачати. Й, посміхнувшись, житиме далі в свої дев'ятнадцять, Бо важливо навчитися вчасно усе відпускати. ● ○ ● 29.05.2018 00:07 ЕлеоНора
5
2
581
Гордість.
Ти так прагнеш знайти ідеальний простір в ідеальному світі. Мовчки заплющуєш очі і молиш всевишнього Засипати твою подальшу дорогу листям і жовтими квітами І простити тебе. Такого нещасного. Такого грішного. Переплутавши свій ідеал із чужою, бридкою постіллю, Втікаєш під ковдру від холоду й криків із вулиць. Невже самостійно так важко зробити/знайти ідеальний для вічності простір І щоб мрії твої/мої/наші під тишу заснули? Піднявшись угору, сягнувши контрольної точки/вершини, Міняючи стиль/себе/власний час для чужих законів, Спускаючи вітер по скроні, хоча ти ще маленька дитина, Ти змушений йти проти всіх протонів/нейтронів. 21 століття вбиває всередині тіла справжню людину. Воно знищує душу, калічить стомлену часом совість І змушує відчувати в долонях своїх/чужих твою власну провину, Руйнуючи стереотипи і щойно створену гордість. ● ○ ● 26.04.18 11:14 ЕлеоНора
4
2
546
А якщо я...
Якщо я полум'я, що не згасає при мінус п'яти, То ти станеш вітром, що зрештою звіє шлях. Якщо я ще дитина, яка не дібралась мети, То ти будеш ангел, який розганяє жах. А якщо я планета, якій непідвладні закони, То ти забереш на себе силу тяжіння. Якщо я лиш тінь, що прокурює навскрізь перони, Ти будеш пеклом. Йому підвладне терпіння. А якщо я залишусь у тілі тендітної леді, Ти станеш принцом, якого я так чекаю. А якщо я топитиму сльози в гіркому меді, Ти станеш тим, кого я щоночі прощаю. Якщо я не стану (стану) для всесвіту більше ніким, То ти не знатимеш болю під лезом ножа. Лише якщо я помру і лишу паперовий дим, В твоїх скронях буде мовчати моя Душа. ● ○ ● 03.11.17 14:51 ЕлеоНора
6
0
545
Не переймайся.
А в мене все добре. Я щастя шукаю. За годинником осені не помічаю. Та в мене все добре. Не переймайся. Якщо ти не проти, на чай залишайся. Ти знаєш, все добре. І сонце зійшло. А те, що було, так давно загуло. Та в мене все добре. Не знаю чому, За холод в долонях я вдячна йому. У мене все добре. Я більше не плачу. Хоч світла навколо вже тижні не бачу. Так, в мене все добре. Ти можеш іти. Я прийду. Обіцяю. Лише відпусти. ● ○ ● 21.09.15 ЕлеоНора
6
4
708
Нічний потяг.
Мій потяг прибуде сьогодні вночі. Квиток в один бік. І, гамуючи втому, Читаю тебе. Хоч кричи не кричи, Поїду до свого єдиного дому. Твій потяг прибуде годиною далі. Квиток в один бік. І, гальмуючи сльози, Я буду благати троянди зі сталі Для тебе цвісти ароматами прози. Тік так. Ще хвилина і білий вагон. Ще крок, я піду. І, лишаючи тіні, Нам Богом судилось забути закон Й останньої ночі допити мартіні. Твій потяг. Останній вагон. У кутку Лиш мій плач на пероні, який не втопити. Мені віддаєш для удару щоку. Хоч я й обіцяла... не кину курити. ● ○ ● 30.10.17 01:46 ЕлеоНора
6
4
635
Вона...
Читаючи різних поетів важкої долі, Вона світить сонцем у вікна твоєї печалі. Вона б могла стати лише твоєю "love story", А ти б міг для неї кувати серця зі сталі. Щоночі, малюючи тіні в альбомі, сумна, Вона простягає долоні до твоїх плечей. Вона б могла стати частинкою твого вина, А ти міг би стати частиною спільних ночей. А дивлячись у вікно на небо і хмари, Вона мріє стати краплиною твого дощу. Вона б могла бути лише твоєю примарою, А ти б міг казати їй: - Більше тебе не пущу. Вдихаючи ніжні, мов дотик долонь, квітки, Вона посміхається, тягнучи вгору зап'ястя. Вона б могла не складати про тебе рядки, А ти міг би бути її персональним щастям. Вони розуміли, що більше такого не буде Й про те, що болить - один одному гірко мовчали. Для того, напевне, і зустрічаються люди, Крізь біль віднайти для себе рідні причали. ● ○ ● ЕлеоНора
4
3
672