Сімнадцять.
Ось тій дівчині, там, за обрієм, "стукне" сімнадцять.
У її голові почнуть плутатись віскі й коньяк.
Хоча вітер в думках почуває себе на тринадцять,
Та, прокинувшись, стане питання: "А як же так?".
Ось тій дівчині, що посміхається, завтра сімнадцять.
І вона ще не знає, що люди бувають чужими.
І вона ще не знає, як боляче буде у двадцять,
І думає, що все життя вже було за плечима.
Ось тій дівчині, що розгубилась, щойно сімнадцять.
Вона вперше пізнала, що означає "сама".
Вона вперше зізналась, що легше було у дванадцять
І вона, як загублена іграшка, досі одна.
Ось тій дівчині, що на фото, як місяць сімнадцять.
І щойно, за декілька тижнів, вона посміхнулась.
І хоч змушує біль почуватись далеко "за двадцять",
Вона знає: удача від неї ще не відвернулась.
Ось тій дівчині, з квітами, є жаданих сімнадцять.
І для неї ще зрада така нескінченно чужа.
Вона вперше щаслива, що їй уже не шістнадцять.
І у неї для кожного з вас ще відкрита душа.
Ось тій дівчині, ви її знаєте, є вже сімнадцять.
І позаду мільйони щасливих/нещасних хвилин.
Вона всім доведе, що найкраща в свої вісімнадцять.
І відкриє мільярди, незвіданих людством, вершин.
Ось тій дівчині, милій, красивій, було сімнадцять.
І крізь сльози вона готова усе пробачати.
Й, посміхнувшись, житиме далі в свої дев'ятнадцять,
Бо важливо навчитися вчасно усе відпускати.
●
○
●
29.05.2018
00:07
ЕлеоНора
2018-05-28 22:09:16
5
2