Колір очей
Пробач мені, що пишу невпору, Усе не полишає колір твоїх очей. Пробач і те, що я сильно хвора, Сміла відняти стільки твоїх ночей. Очі, водночас байдужі та рідні, Малюючи їх, додала б блакить неба, Темних лугів, «незабудь мене» квітів І крапельку ще гречаного меду. Наврядчи зможу знайти всі ці фарби: Блакить неба зійшла разом зі світанням, Освітивши луги, де розквітли троянди. Меду скінчилась пора для збирання. Найкраще у них, то фарби кохання, Які точно більше ніде не знайти. Шкода, що моїх фарб недостатньо, А твої нам не вдалось вберегти.
2024-08-12 11:38:43
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1705
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1536