Мы
Еліна Сірик
Вы все мне говорили: "Будь собою. Спрячь маску ту, что не снимала ты годами. Не бойся реальности! Да что с тобой такое?! Ну посмотри своими ты глазами! Наш мир - чудесен." Увы, я с вами не согласна. Да и сейчас нигде не вижу красоты. Он, может, и прекрасен, но под слоем грязи... И кто виновен в этом? Думаю, что мы.
2019-08-04 05:56:09
11
0
Інші вірші поета
Про любов Колір очей На своём месте Чомусь
Інші поети
Макс Фолс
@pr_mikhailovich
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8675
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168