Війна
За вікном війна триває й досі. І хоч у кімнаті все майже ціле, Тут також велися бої жорстокі - За життя боролася моя віра. Ця війна не схожа на ту, що назовні, Але й тут було крові пролито чимало. Проти життя стала мóя свідомість, На згадку про бій залишилися шрами. Мрію я хоч на день повернутись у тил, Хтось інший нехай потрима мою зброю. Та коли ж настане той клятий мир? І чому сам на себе пішов я війною? У голові думкам моїм стало затісно, Частину із них оберну я на попіл, А інша в корі вже засіла так міцно, Що вгамувати взмозі її лише постріл. Та щось мене й досі трима на поверхні, Коли навіть кінець вже за крок або мить. Я навіть коли вже забув колір неба, Вчасно сплинула в спогаді йóго блакить.
2024-04-21 20:16:55
0
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3669
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2213