Трамваї
Два самотнìї трамваї зустрілися на перехресті: У кожного свій графік, у кожного власний усесвіт. Чекаючи на зелений, вони посто́яли з хвильку. У мет посмутніли фари, і кожен рушив до свої зупинки. Іноді їм здається, що вони не такì вже самотні: Ранком дверцì одкривають, вітаючи люд дрімо́тний. Минають роки-хвилини: дерева то пишні, то голі, Поночі трамвай порожніє і тягнеться далі по колу. І я тільки-но зрозуміла, що ми як оті трамваї: Поки кругами блукаєм, наше життя минає. Боюсь, що стрівши тебе на своїм перехресті, Я поспішу на зелений, втративши мабуть усе світ.
2020-09-20 18:10:18
4
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2380
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2377