Про любов

Еліна Сірик

Ми так і не подивилися той фільм, І ніколи вже разом не подивимося. Це вірш про любов, яку ти розпалив І про біль, яким я вдосталь напилася. А ті в’язані круглячки для чашок, Які купила нам, для нас у старенької Що робити з ними мені прикажеш? Коли чашки наші окремо-далекії. А що з автографом тим чудовим, З концерту прекрасно-ніжної, Що співала там про любов нам? Як же зараз від того потішно мені. Щось всередині мені підказує, Що душа твоя справді глибока. Але, можливо, це лише фазово, Можливо, колись та для когось там. Те, що для інших не значить ніц, Тобі воно все дозволено. Тебе ніхто не втримає силоміць - Ніби птах, що стрічався з неволею. Ладно речі всі, то пусте Що робити мені з думками? З думками про що? Та про те, Як сталося все так з нами. Я, чесно, бажаю тобі лиш добра, Бажаю тобі лиш дізнатися, Що значать в піснях усі ті слова, І що музиці рівноправні вони. Я, може, й розумом трохи обділена Та все ж чекала, коли спитаєш ти Як, де я, чи сплю, чи жива, чи їла я? Ох, якби ж це когось цікавило б Снишся мені ти кожної ночі Навіть у снах відпочити не можу Бачу перед моїми лише твої очі Кольору темних лугів огороджених Дарма, що сняться мені постійно Дурмани про те, як ти повертаєшся Адже якщо соннику бути згідним Віщі сни лише з четверга на п’ятницю Пам’ятаю, як ніжно торкався клавіш А я поруч любов’ю до тебе плакала Шкода, що завівся у серці опариш Так буває, коли гниєш наживо.

2024-08-10 07:00:42

Інші вірші поета

Птах ... Маскарад Другу

Інші поети

Володя Винтоняк

@volodya_vintonyak

Keyci

@Keyci0987

泽明王

@WangZeMing_Z85

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1804

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

1056