На перехресті любові,
Беремо в долі про запас,
Скільки в житті приймали ролі,
Стільки на суді спитають з нас.
Одне воскресіння-один суд
І всі душі вироку ждуть;
За вчинками життя вирок пролунає
І муки совісті й каяття нас терзає.
Ми вершимо не тільки свої долі
І не спасуть нас обманливі ролі,
Лиш любов-бо сильна вона перемогти,
Життя змінити і кордони перенести,
Але мало маємо її,
Щоб не загубитися в цьому бутті.
На перехресті любові,
Перечимо собі ми в мові,
Діло різниться зі словами
Це лихо діється із нами!
Тоді не думаєм чим кінчиться усе,
Лиш досягти ми хочемо своє.
Нас зупинити намагаються не раз,
Направити на добрий шлях,
Щоб у душі вогник любові не погас,
Але губимо стежки повсякчас,
Бо темні сили відвертають нас.
Печально що пізно усвідомлення приходить,
А мара нас з дороги зводить,
Доки не пропадемо остаточно
І суд після смерті прийде
Й надію останню в заблудлих забере.
А нам би бути як ті святі,
Що не плутають стежки,
Для них рай на всю вічність відкритий
І кожен з них у білу одіж одітий.
На перехресті любові нас доля зустрічає
І кожного в те що заслужив при житті одягає.
Шукаймо перехрестя безмежної любові,
Щоб душу зцілити і шлях віднайти,
Усе перемогти і в рай після смерті піти!