Життя без самоствердження не уявляєм,
Природне штучним заміняєм,
Ми сила руйнівна а не творці
Й нажаль пізно доходять до нас істини прості.
Любов, віра й надія тяжко нам даються
І ждемо коли нам боги усміхнуться,
Самі не роблячи нічого для щастя свого ,
Старатися для мрії-терпіти ми не можем того
І що вкінці ми дістаємо? А нічого!
А інші взагалі не знають чого хочуть від життя
І тягарем стоїть проблема ця,
Її здолати здається не під силу,
Та віддаємся нарешті диву
І все вмить доступним стає,
Лиш простягни руку і все-твоє!
Диво поряд-нам віднайти його треба
І мир в душі отримати з неба,
Неможливі мрії збудуться тоді,
Коли перестанем блукати у пітьмі.
Ми самі творці свого життя,
Як загадаєм-так і буде,
Й ніхто з нас незабуде,
Час коли «птаху щастя» підловив зрання.