До тебе душа моя летіла,
З тобою я бути хтіла,
А ти мені відмовив в насолоді,
Сказав «Тепер ти не в моді»!
А я розчарувавшись тліла,
Совладати вчасно з собою я не зуміла.
Мене другом ти звеш,
А душу мою і далі товчеш,
Твоя дволичність мені противна,
Невже цим для тебе я дивна?.
Я кохала-ти ні,
У нас було як на війні,
Затишшя потім вибух зла,
Чому тепер я не твоя?
Хіба я мучила-я любила,
Чим тобі я не вгодила?
Любов і ласки я дарила,
Мене ти пошлою назвав,
А я ж просто бути з тобою хотіла,
Але мене ти не пізнав.
А я думаю що і я тебе не знала,
Де правда де брехня-не знаю вже тепер,
Мене ти до стінки припер,
Хоч я тебе й не тримала.
А я любила: насилля не чинила,
Ти його вчинив і оправдання шукав,
Хоч просто ти любові не знав,
Тоді навіщо мене біля себе тримав?
Нащо стрічатись –потім кидати,
Навіщо горя зазнавати
І мучити один одного марними надіями,
Якщо не стане це нашими спільними мріями?
Це все мені набридло-вже не твоя,
Година мого кохання пройшла!