Сонце в зеніті зійшло,
Краплю роси принесло,
В небі хмарки пливли,
Мене до раю занесли.
Сонце в зеніті, трави шепчуть таємниці,
А я іду напитись чарівної водиці
І це такі чудові ні з чим незрівнянні миті.
А я чарівний світ в собі відкриваю,
Я від щастя і любові таю.
Крила до небес здіймаю
І всім свій рай провозглашаю.
Сонце в зеніті краще пісень людських,
Бо це видовище не від рук мирських.
Я лежу ,дивлюся в небо й розслабляюсь,
Уже в душі своїй печалями не переймаюся,
Живучи за законами неба і правди
І ношу мир у собі завжди.
Сонце в зеніті, зірки мерехтять
І в серці моєму відлунням гудять.
Сонце в зеніті ,шелест нічних трав,
А я в спочинку ловила гав
І чую як світанок співає,
А вітер по деревам мелодію грає.
Сонце в зеніті, зірки танцюють,
Вони долю тобі і мені малюють,
Вись небесна охоплює нас
І керує нами повсякчас.