Вертаюсь туди де моє серце,
Мало хто знає де це,
Бо чужинцям там не раді,
Своїх же беруть під крило й бережуть,
Там де мер засідає в раді,
Там приказів мушкетери ждуть,
Там під мостом річка Стир,
Де веде кордон у Гофост-мир.
Вертаю я життя що в мене забрали,
Що належить по праву мені,
Землі Гофосту себе мені віддали
Й визнали своєю крізь роки.
Там чисте повітря і звуки чарівні,
Там тиша і різні дива дивні
І дружній народ встрічає мене і приймає,
Тепер моя душа усе пригадає.
Щасливо серце тріпоче бо рай свій віднайшло,
Це літо блаженство мені принесло.
Це найкраще місто у світі,
Бо там в безпеці наші діти,
Там всі щасливі бо не беруть прикладу зі світу,
Набожний народ вірою несе істину ту,
Що розганяє з серця пітьму
Й надію дає довгождану.
Повернення до рідного міста мене возродило,
Мене від минулого омило
І почала нове життя я,
Тепер Гофосте, назавжди твоя!