Для героя

s

Відпускавши руку розлуки, Зробиш перший крок. Він хотів літати, тепер лиш в раю. Скріплені долею дві стежки, проведуть.. Проведуть до молитви, до часу, до правди. Біль- це можливість забути, забув. Обізнаний криком, звернувши на мить, До майбутнього, віра мовчить в серці. Тиша почуттів огорне його душу, На себе приймеш хвилі. Ти здатен, бо можеш! Все буде, не буде тебе, сумно. Допоміг на роки, скоро зміниться. Крапка в історії покаже кінець, Поставлю три, просто мовчи, буду поруч. Немає слів, ти- життя. Пірнути хотілось в джерело маленьке, Глибоке як слово, тема твоя непроста. Не відпускай свого, тримай відчуття, В собі знайди мить, я допоможу тобі, Не мовчи, дай волі думкам. Присвятити вірш хочу тобі, та не здатен. Не вистачає мене, донести до інших ідею, Відчуваю стрічкою твоє серцебиття. Розшматував на два кольори мої очі. Ти не хотів героїзму, співчувань, чи сліз. Мріяв стати людиною, завжди нею був. Чарівними словами писав про безплідні землі, Надихав з кожним подихом, чарівний. Безперечного спокою тобі, назавжди. Я буду пам’ятати про тебе, про твої вірші, Залишайся в Присвятити вірш хочу тобі, та не здатен. Не вистачає мене, донести до інших ідею, Відчуваю стрічкою твоє серцебиття. Розшматував на два кольори мої очі. Ти не хотів героїзму, співчувань, чи сліз. Мріяв стати людиною, завжди нею був. Чарівними словами писав про безплідні землі, Надихав з кожним подихом, чарівний. Безперечного спокою тобі, назавжди. Я буду пам’ятати про тебе, про твої вірші, Залишайся в душі…

2023-09-02 03:47:43

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Ніжно та суворо водночас. Сприймається легко, як подих вітру.

Відповісти

2023-09-02 10:12:12

Подобається

s

@Н Ф Дякую за ваш відгук, це дуже цінно.

Відповісти

2023-09-02 22:26:24

1

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

52

39

1568

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1005