... Дорівнюю крихкому чорному, бо народився Нікому непотрібним? Тривожність це мій дар, помиляюсь, Здається в голові таймер з бомбою. Люди бояться говорити зі мною. Можеш мене вдарити, та я отримую Насолоду від болю, ми заручені. Прозорість в очах, я особливий? Розчиняюсь в кислоті думок про Їх загибель, Бог теж, він поруч лежить. Хизуюсь своїм соромом у всіх на очах, Мене просили мовчати, бо можу Нашкодити нам, продовжу кричати. Діти ховаються в астралі, бо там безпечно? Не хотілось би жити, та я плачу, Від бажання свободи, мій дім в пеклі. Звірство в думках, але самий людяний, Серце зупинялось з лютого пару разів. Страх пробуджує в людях солідарність? В душі місце для загиблих віддаю, Створив родину, всиновив патріота, Пам‘ятаю про бажання мати зір. Звірство збуджує, шкода, Цнотливість втратила цінність кохання. Буду хворобою, зло породило мене? Можливо плакав, декілька років тому, Це було дивно, я не відчував життя. Стереотип з‘їдає мої клітини, Мій парфум- твоя слабкість, Зламай зуби, коли будеш отримувати Насолоду від моїх кісток. Мову відібрало від мого погляду? Сила в моїй голові, цілься ракетою, Буду гнити з дітьми в землі, хоча Хотів би літати, як метелики, та порожньо. Ваша сила- дим, що випускаю. Сирий, страшний, але глибокий? Щасливий бути нещасним, не треба, Напиши характеристику по моєму тілу, Твоя відзнака- це ґвалтування, клеймо. Спасіння від якого я залежу. Моє лібідо залежить від булінгу, можливо? Немає часу про вас, витлумачи цю сльозу. Іноді бачу картину написану мріями, Мама друг, а тато поруч. Сирота отримує багато, топтали мене, На підлозі, тепер я уявляю там ваші лиця. Втратити свідомість, а не ґлузд. Звідки я знаю смерть? Вона завжди на чорному одязі, зі мною, Разом мріємо про помсту. Мені легко, мабуть тобі тяжко. Коли мій поцілунок тебе вб‘є? Загрожуй мені, моя мрія бути поруч. Якщо будеш вбивати, то ніжно, Лунав цей момент, заповіт. Чому книги я так люблю? Ти не читаєш мене, тільки обкладинка, За нею лише темрява, хотілось як всі. Мої почуття- секрет, таємниче звання, Будете ненавидіти, та я звик, Втомився від кохання, не знаю про що воно. Серед всіх думок, не боюсь втратити вас, Готовий до мук, байдуже на рідність, Тут мої умови, ти програєш всеодно, В цих словах моє життя. Змініть рядки, перепишіть вірші. Я грішний, мелодія в голові, Голосів немає, тільки мій. Беземоційний бо легко втратити себе, Слабкий від своєї сили, бачу її в дзеркалі, Не цікаво бути людиною, мрію стати тобою. Матеріальність мені важлива, поки живий, Дорівнюю крихкому чорному, бо нікому непотрібний. Початок- це смерть?