Зневіра
Немає ні болю, ні страху, ні сліз, На обличчі лиш спокій кривою лежить. Димом білим душа виходить з легень, Суперечність у небі ворожа летить. Мозаїка миру, але не для всіх. Спокій душевний до серця прикуто, В кайданах страждань мовчить. Зневажливий погляд один на один Зі своїм болем шепоче. Крок вперед, два позаду мертвих лежить. Втіха всередині, зовні чорна діра, Та надія в полоні позачасового кордону На цвинтарі ковдрою теплою вкрита, Непомітно тілами обросла. Правда й віра промокли Під кривавою хмарою зла, Наростає, спадає, звучить Аукціонна мелодія нашого життя. Секунда за тиждень, сміливий дух застиг, В моменті подих останній зробив, Залишився час на каяття, така доля моя.
2023-09-02 03:50:50
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Красиво описуєте душу
Відповісти
2023-09-02 10:15:09
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2540
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3138