Болить

s

Останні сили стікають по стінам туги, Образ немає, в душі лише біль, Здається поклоняюсь людині, поруч. Хотілось обіймів коли тяжко, не можу, Приховую купу страхів й образ. Виглядає болісно, хочеться вкритись, Ковдрою, головне без очей. Плачу тепер щоночі, зі мною щось не так. Одягаю замок на себе, молитись почну. Метелики літають, але боюсь зізнатись, Зранку мрію про дотик, вночі про слова, Підтримка лунає з мозку, навмання. Так в серці колить за домом, За легкістю тих днів, за полем. Не можу сказати що болить, бо не так, Хотілось би просто поговорити, тихо, Спокійно відчути життя в долонях, В течії слів відчуваю себе ніяк. Можливо останній день вже близько, Мабуть не світить маяк, хотів бути, Бути щасливим, воля в легенях, Радість в очах, пензликом проведу. Намалюю тебе колись, гарним портретом, Як відчуваю щодня, твій погляд тепла, Мрію, щоб шепотіло кохання без слів, Уві сні бачу дорогу ліній на тобі.

2023-09-24 01:17:02

0

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3940

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1425