Болить
Останні сили стікають по стінам туги, Образ немає, в душі лише біль, Здається поклоняюсь людині, поруч. Хотілось обіймів коли тяжко, не можу, Приховую купу страхів й образ. Виглядає болісно, хочеться вкритись, Ковдрою, головне без очей. Плачу тепер щоночі, зі мною щось не так. Одягаю замок на себе, молитись почну. Метелики літають, але боюсь зізнатись, Зранку мрію про дотик, вночі про слова, Підтримка лунає з мозку, навмання. Так в серці колить за домом, За легкістю тих днів, за полем. Не можу сказати що болить, бо не так, Хотілось би просто поговорити, тихо, Спокійно відчути життя в долонях, В течії слів відчуваю себе ніяк. Можливо останній день вже близько, Мабуть не світить маяк, хотів бути, Бути щасливим, воля в легенях, Радість в очах, пензликом проведу. Намалюю тебе колись, гарним портретом, Як відчуваю щодня, твій погляд тепла, Мрію, щоб шепотіло кохання без слів, Уві сні бачу дорогу ліній на тобі.
2023-09-24 01:17:02
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11480
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3846