Колискова кара

s

Тихенько, яскрава темрява за вікном. Дихай поки я пишу, все гаразд, Мій рядок допоможе в мішень. Тепло під ковдрою, темний день Не зникає, кара волі небес. Руки друкують твій час на Землі, Ніжно, тримає простір в долонях, Обплітавши лезами кожне дитя, Захистить всю родину, ось так. Поглинь в навколишнє, пекло чекає. Зігріти замало, згори. На потребах лети, немає куди? Уяви світле майбутнє, страта болить. Може Розп‘яття Христове, націлить На шлях самогубства близьких твоїх. Легкість, душа, потім смерть, Романтичні криваві тіла. Відпочинь від свободи, зручно лежи. Захист зник, дев‘ять кіл чекають на Танці в могилі, там спокій сопить. Бурхлива мелодія зупинить серце, Милосердя до грішних не буде, Молитва лише для старих? Будем мовчати в долині красивій, Вилежувати прирікання на смерть. Скалічені тисячі, мучеником вмреш. Захоплення спалить сонце, Ти- людина, лише в цих рядках. Засинай, я буду рятувати. Айдентика гниє на болоті, цього замало, Запалає терор, я скажу: «Так треба.» Милуйся моїм діапазоном ненависті, Відтінками злості покрию вуста. Забороняю жити, відберу зір. Живого майбутнього не побачиш, Катування- синонім «відволіктись», Насолода настане в кінці. Танатологія розв‘яже руки, Спорідненість з лезом, іскра. Послабити тіло для вічного сну, Справедливість затьмарить рішучість. Горіти в скорботі, настане час. Визнання не тримає, поглинь. Я з неба буду чекати ту мить, де посмішка Буде кричати, бо плаче дитина твоя. Під колискову змушу заснути, Існування то бруд, зникай. Повільно тривожність проходе, Тихенько, ранок за вікном. Кістки повиднілись, насолода очей. Голос накликав помсту, відповідай. Хочу лунати в тобі, поговори зі мною, Будити не буду, я хочу дивитись, Як муки без тіла залишуть, спи.

2023-09-24 01:17:33

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11900

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1275