Мотив

s

В мотивах віршів, закладаю сенс Кривими дотиками пишу, завжди. Я кохаю тебе між повітря потоку, Почуттями вдихаю твій аромат, Як в тумані, червоними барвами, Кольори романтики для мене. Я вмру лише на тобі, лише тоді, Коли я живу, в обіймах всіх світів. Причиною щастя може бути глибина, Нашого міцного ризику в кінці. Парами на небо підійме Всевишній, Чи то ураганом, розкине думки, Падати не хочеться, крик з легень, Втопаю в холодній воді, як дитя, Серце колить від солодкого. Мені не можна літати, крила твої, Поранити я боюсь крихкі вуста, В моєму житті лиш два рази на небо. З тобою, нудьгою розкинусь під ковдрою, Сумно без щирості на тій планеті. Катастрофа навколо, а всередині шлях, Проведи за руку в утопію, головне це- ти. Покрився плямами спогадів, серед букв, Серед слів, серед речень, на сторінках. Я читаю цю книгу, як натяк на хороше, Боюся втратити себе, але кохання це- гріх, Веселка, як пам‘ятник теплим губам. Божевільно запаморочить очі, В грудні закінчив абзац, можливо, Я міг би стати людиною, та без тебе ніяк.

2023-09-24 01:16:03

0

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3768

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1276