Мотив
В мотивах віршів, закладаю сенс Кривими дотиками пишу, завжди. Я кохаю тебе між повітря потоку, Почуттями вдихаю твій аромат, Як в тумані, червоними барвами, Кольори романтики для мене. Я вмру лише на тобі, лише тоді, Коли я живу, в обіймах всіх світів. Причиною щастя може бути глибина, Нашого міцного ризику в кінці. Парами на небо підійме Всевишній, Чи то ураганом, розкине думки, Падати не хочеться, крик з легень, Втопаю в холодній воді, як дитя, Серце колить від солодкого. Мені не можна літати, крила твої, Поранити я боюсь крихкі вуста, В моєму житті лиш два рази на небо. З тобою, нудьгою розкинусь під ковдрою, Сумно без щирості на тій планеті. Катастрофа навколо, а всередині шлях, Проведи за руку в утопію, головне це- ти. Покрився плямами спогадів, серед букв, Серед слів, серед речень, на сторінках. Я читаю цю книгу, як натяк на хороше, Боюся втратити себе, але кохання це- гріх, Веселка, як пам‘ятник теплим губам. Божевільно запаморочить очі, В грудні закінчив абзац, можливо, Я міг би стати людиною, та без тебе ніяк.
2023-09-24 01:16:03
0
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12272
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283