Мотив
В мотивах віршів, закладаю сенс Кривими дотиками пишу, завжди. Я кохаю тебе між повітря потоку, Почуттями вдихаю твій аромат, Як в тумані, червоними барвами, Кольори романтики для мене. Я вмру лише на тобі, лише тоді, Коли я живу, в обіймах всіх світів. Причиною щастя може бути глибина, Нашого міцного ризику в кінці. Парами на небо підійме Всевишній, Чи то ураганом, розкине думки, Падати не хочеться, крик з легень, Втопаю в холодній воді, як дитя, Серце колить від солодкого. Мені не можна літати, крила твої, Поранити я боюсь крихкі вуста, В моєму житті лиш два рази на небо. З тобою, нудьгою розкинусь під ковдрою, Сумно без щирості на тій планеті. Катастрофа навколо, а всередині шлях, Проведи за руку в утопію, головне це- ти. Покрився плямами спогадів, серед букв, Серед слів, серед речень, на сторінках. Я читаю цю книгу, як натяк на хороше, Боюся втратити себе, але кохання це- гріх, Веселка, як пам‘ятник теплим губам. Божевільно запаморочить очі, В грудні закінчив абзац, можливо, Я міг би стати людиною, та без тебе ніяк.
2023-09-24 01:16:03
0
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2272
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12695