Horror story

erorka

О мсьє, гарсон, ти подивись Як гармонійно втік я в ескапізм А ти веди, вели йти мені у ліс! Щоб не було на щоці моїй сліз По дорозі йдучи, я чую хриплий Звук, котрий проводжає липень Тутешні мешканці: маніяки, вбивці Мене так лякає та, що кличе птиця Але мсьє, гарсон, йду я за тобою Моя віра віре в те, що мою волю, Ти врятуєш і навіки я залишусь, З вільним серцем в повній тиші Чомусь холодно стає все більше А землю з піском замінила сажа Мсьє, через дим не видно місяця! Падає у трепет моє бідне серце Цей ліс мене лякає, тут примари Але гарсон! Ти був лиш маревом! Навіщо ти відправив мене в пекло? Хруст моїх кісток перероста в тепло... Що їдять зсередини ті демони? Цей гештальт будує в мені Ад Але ж вони таки їдять моє нутро! Зсередини, мов ворон клює труп...

2022-11-13 20:24:11

13

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

erorka

@МОРГАН РЕЙ дякую 🤗

Відповісти

2022-11-14 06:58:20

Подобається

erorka

Стараюсь)

Відповісти

2022-11-14 06:58:29

Подобається

Soaring Eagle

Любо1

Відповісти

2022-11-15 10:40:02

1

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1122

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1809