Horror story

erorka

О мсьє, гарсон, ти подивись Як гармонійно втік я в ескапізм А ти веди, вели йти мені у ліс! Щоб не було на щоці моїй сліз По дорозі йдучи, я чую хриплий Звук, котрий проводжає липень Тутешні мешканці: маніяки, вбивці Мене так лякає та, що кличе птиця Але мсьє, гарсон, йду я за тобою Моя віра віре в те, що мою волю, Ти врятуєш і навіки я залишусь, З вільним серцем в повній тиші Чомусь холодно стає все більше А землю з піском замінила сажа Мсьє, через дим не видно місяця! Падає у трепет моє бідне серце Цей ліс мене лякає, тут примари Але гарсон! Ти був лиш маревом! Навіщо ти відправив мене в пекло? Хруст моїх кісток перероста в тепло... Що їдять зсередини ті демони? Цей гештальт будує в мені Ад Але ж вони таки їдять моє нутро! Зсередини, мов ворон клює труп...

2022-11-13 20:24:11

12

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

erorka

дякую 🤗

Відповісти

2022-11-14 06:58:20

Подобається

erorka

Стараюсь)

Відповісти

2022-11-14 06:58:29

Подобається

Soaring Eagle

Любо1

Відповісти

2022-11-15 10:40:02

1

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

5217

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2586