Horror story
erorka
О мсьє, гарсон, ти подивись Як гармонійно втік я в ескапізм А ти веди, вели йти мені у ліс! Щоб не було на щоці моїй сліз По дорозі йдучи, я чую хриплий Звук, котрий проводжає липень Тутешні мешканці: маніяки, вбивці Мене так лякає та, що кличе птиця Але мсьє, гарсон, йду я за тобою Моя віра віре в те, що мою волю, Ти врятуєш і навіки я залишусь, З вільним серцем в повній тиші Чомусь холодно стає все більше А землю з піском замінила сажа Мсьє, через дим не видно місяця! Падає у трепет моє бідне серце Цей ліс мене лякає, тут примари Але гарсон! Ти був лиш маревом! Навіщо ти відправив мене в пекло? Хруст моїх кісток перероста в тепло... Що їдять зсередини ті демони? Цей гештальт будує в мені Ад Але ж вони таки їдять моє нутро! Зсередини, мов ворон клює труп...
2022-11-13 20:24:11
12
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
erorka
дякую 🤗
Відповісти
2022-11-14 06:58:20
Подобається
erorka
Стараюсь)
Відповісти
2022-11-14 06:58:29
Подобається
Soaring Eagle
Любо1
Відповісти
2022-11-15 10:40:02
1
Інші вірші поета
Memento Mori Історія, яка не траплялась Cogito ergo sum Систематика моменту
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1953
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2544