Фенікс (Рефлексія ІІ)
Він помер, напевне, сотню раз
Та сотню раз із попелу вставав
На тілі має сотню тих прикрас
За кожну смерть, поразку. Вау
Кожен ранок я ментально б'юся
І начебто сприймаю світ як є
Та вкотре ловлю в собі спокусу
Залишити все і дивитися ТБ
Можливо, якби відвідав Ефіопію
У ті часи, коли фенікси палали
Знав би чому прагнення в них віє
Жити не одне життя, а два і три
Я відхиляюсь від давньої історії
Мене лише регенерація хвилює
Якщо він, не зважаючи на всі бої
Палає, та знову з попелу встає
Чому тоді люди все ж ламаються?
Не вірять так, як віре птах в життя
Чому готові йти в утиль задля кінця?
А не як фенікс - летіти у нове буття
2022-10-01 14:19:37
15
6