Нічний суд думок
Погашу лампу і сам потону в пітьмі
Мої руки спітнілі торкаються голови
Я зник, я ніхто, лиш природи продукт,
Відтінок надії на непереможний люд
Уста, що днем відмовлялись трубити,
Словами про місця рідні і їх проблеми
Розв'язали ворожнечу всередині мене
Актова зала вітала всіх охочих патерном:
"О, діти, мерщій! Тут справжня війна!"
І цей бідний народ, весь у темних тонах
Ввалився моїми думками в актову залу
В лапи Диявола, який в пеклі крутив валом:
Докори, сумління і геройства пихаті мої
Корились лиш на маленьку секунду мені
Систематика картин мінялась не на краще
Мариво мрії зникло почути "Я пробачив"
Я не розумію куди потрапив коли заснув
Це суд? Чи театр шляхетних страждань?
Люди кажуть, що тіло возвиша страждання
Та на щастя мене знову зустрічає ранок
2022-11-30 11:50:45
4
0