Нічний суд думок
erorka
Погашу лампу і сам потону в пітьмі Мої руки спітнілі торкаються голови Я зник, я ніхто, лиш природи продукт, Відтінок надії на непереможний люд Уста, що днем відмовлялись трубити, Словами про місця рідні і їх проблеми Розв'язали ворожнечу всередині мене Актова зала вітала всіх охочих патерном: "О, діти, мерщій! Тут справжня війна!" І цей бідний народ, весь у темних тонах Ввалився моїми думками в актову залу В лапи Диявола, який в пеклі крутив валом: Докори, сумління і геройства пихаті мої Корились лиш на маленьку секунду мені Систематика картин мінялась не на краще Мариво мрії зникло почути "Я пробачив" Я не розумію куди потрапив коли заснув Це суд? Чи театр шляхетних страждань? Люди кажуть, що тіло возвиша страждання Та на щастя мене знову зустрічає ранок
2022-11-30 11:50:45
4
0
Інші вірші поета
Ad te ipsum Memento Mori Шлях скорботи Excuse me a dose of pain
Інші поети
GRAFO
@grafo
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4191
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5449