Excuse me a dose of pain
erorka
Я лютую у сні, хоча це сон наяву Любиш вогнем провокувати моє виття? Твої слова - суцільна вода, яку я уявив І тепер цей соціум топить мрію мою Та доки я ще не втопився разом із мрією Пливти вище стараюсь у разюче буття Віра у завтра - це віри у краще втілення Це вибір для певного етапу мого життя До речі, пізнавати себе, допомагає лише Саморуйнування в духовному плані Дійсно, все ж прикро розуміти те, що Розібравши себе - ти чистиш рани Що правда, повернути потрібно все Дар від природи або просто везіння Якщо вийде з першого разу розставити Щастя від пішого горя з нотами саспенсу
2022-10-07 18:31:55
17
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
erorka
Конкретно ці слова, про те, наскільки думки, голоси суспільства не потрібні, і якщо занадто впустити в себе це, то воно може погубити тебе
Відповісти
2022-10-07 18:43:57
2
Н Ф
Живі,голі емоції...здається,їх можна торкнутися пальцями та вколотися. Захоплює те,що попри всі закиди долі головний герой і не думає ламатися,не падає навколішки,а протистоїть усім випробуванням.Це говорить про велику силу духу.
Відповісти
2022-11-01 13:40:37
1
erorka
@Н Ф Дякую за приємні слова
Відповісти
2022-11-01 17:18:37
1
Інші вірші поета
Рима-платівка Люблю тебе Чуже небо Paysage
Інші поети
M@ïN ThïNg
@mainmoha
NOVATOR
@petruha1307
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12964
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9500