Судна ніч розуму людського
Не нам судити, але ми обговоримо Весь цей народ, що дна вже дістав Я стрибну у низ криком "джеронімо!" Звук мій полине на футів сто із ста Та ніхто так навіть не задумається Хоча слово одяг усіх думок, фактів Їх не хвилює слово, їх хвилює ціна Хоча й та не колише в такт їм У тій ямі, в якій всім же так добре Ніхто ж не захоче із неї то вилізти Лине мій крик із душі: "Mio amore! Мені так імпонує нонконформізм!" Крилаті думки в моїй дурній голові Мені дали на руки тремкий мотив Щоб далеко від всіх я линув в політ Та зупиняє мене світ цей нативний
2022-12-03 16:32:49
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
erorka
дякую
Відповісти
2022-12-03 16:37:22
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2139
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2024