.
врізаєшся в вікна пам’яті пораненим птахом
спалахом гаснуть думки про майбутнє –
все що має статися – вже давно сталося
за кожною тінню на мосту Хіросими – згасле життя
за кожною тінню розлогих дубів – нове покоління
втопи свою втому у чистій воді струмків
гори несуть її з самих верхівок – впади і напийся
доки не знайдена першопричина – зцілення неможливе
чіпляй свій наплічник спогадів і – живи
буяють міста абстрактністю сивих домівок
фарбованих в жовте зелене в біле і бог зна яке
перед обідраними фасадами стань на коліна
вдивись в візерунок їх тріщин – знайди себе
доки околиці ще не відкушені містом
доки трави – по плечі, а сонце – високе
доти
колесо обертається, пальці вчіпляються в вічність
крутять і крутять, щоб позаду лишити
турботи
намагаючись свою повернути пам’ять
втрачену, як спадок цілої нації
танцюй доки можеш, співай, доки маєш сили
живи доки світ твій не піддався руйнації
2020-09-24 14:04:56
2
1