.

Маша Китаєва

врізаєшся в вікна пам’яті пораненим птахом спалахом гаснуть думки про майбутнє – все що має статися – вже давно сталося за кожною тінню на мосту Хіросими – згасле життя за кожною тінню розлогих дубів – нове покоління втопи свою втому у чистій воді струмків гори несуть її з самих верхівок – впади і напийся доки не знайдена першопричина – зцілення неможливе чіпляй свій наплічник спогадів і – живи буяють міста абстрактністю сивих домівок фарбованих в жовте зелене в біле і бог зна яке перед обідраними фасадами стань на коліна вдивись в візерунок їх тріщин – знайди себе доки околиці ще не відкушені містом доки трави – по плечі, а сонце – високе доти колесо обертається, пальці вчіпляються в вічність крутять і крутять, щоб позаду лишити турботи намагаючись свою повернути пам’ять втрачену, як спадок цілої нації танцюй доки можеш, співай, доки маєш сили живи доки світ твій не піддався руйнації

2020-09-24 14:04:56

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Маша Китаєва

дякую за вашу думку!

Відповісти

2020-09-25 08:37:11

Подобається

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

1402

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

1541