.

Маша Китаєва

врізаєшся в вікна пам’яті пораненим птахом спалахом гаснуть думки про майбутнє – все що має статися – вже давно сталося за кожною тінню на мосту Хіросими – згасле життя за кожною тінню розлогих дубів – нове покоління втопи свою втому у чистій воді струмків гори несуть її з самих верхівок – впади і напийся доки не знайдена першопричина – зцілення неможливе чіпляй свій наплічник спогадів і – живи буяють міста абстрактністю сивих домівок фарбованих в жовте зелене в біле і бог зна яке перед обідраними фасадами стань на коліна вдивись в візерунок їх тріщин – знайди себе доки околиці ще не відкушені містом доки трави – по плечі, а сонце – високе доти колесо обертається, пальці вчіпляються в вічність крутять і крутять, щоб позаду лишити турботи намагаючись свою повернути пам’ять втрачену, як спадок цілої нації танцюй доки можеш, співай, доки маєш сили живи доки світ твій не піддався руйнації

2020-09-24 14:04:56

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Маша Китаєва

дякую за вашу думку!

Відповісти

2020-09-25 08:37:11

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1356

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

47

11

1516