.

Маша Китаєва

врізаєшся в вікна пам’яті пораненим птахом спалахом гаснуть думки про майбутнє – все що має статися – вже давно сталося за кожною тінню на мосту Хіросими – згасле життя за кожною тінню розлогих дубів – нове покоління втопи свою втому у чистій воді струмків гори несуть її з самих верхівок – впади і напийся доки не знайдена першопричина – зцілення неможливе чіпляй свій наплічник спогадів і – живи буяють міста абстрактністю сивих домівок фарбованих в жовте зелене в біле і бог зна яке перед обідраними фасадами стань на коліна вдивись в візерунок їх тріщин – знайди себе доки околиці ще не відкушені містом доки трави – по плечі, а сонце – високе доти колесо обертається, пальці вчіпляються в вічність крутять і крутять, щоб позаду лишити турботи намагаючись свою повернути пам’ять втрачену, як спадок цілої нації танцюй доки можеш, співай, доки маєш сили живи доки світ твій не піддався руйнації

2020-09-24 14:04:56

2

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Маша Китаєва

дякую за вашу думку!

Відповісти

2020-09-25 08:37:11

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2634

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

47

11

1634