.
очі вода застилає солона
то не море
хоч й схоже
сльози не витримують тиску
проливаються
пробиваються крізь зчеплені зуби
гарячі
затікають у вуха
щоб не слухати цю мовчазну пустоту
щоб не чути мовчання простору
у мені все якесь неправильне
якесь понівечене
страждання і біль від того
що ти любиш більше
може саме так матері
з гучним видохом
заплющують очі
і відпускають свою дитину
сепаруючи її тіло
від власного
її душу від своєї
повертаючи своє життя тільки собі
що б не сталося далі
мені вже так невимовно сумно
наче зграя
яка була – дім
піднялася до сходу сонця
полишила тебе
сам на сам
із новим життям
я рахую до чотирьох на вдохах
до чотирьох на видохах
намагаюся вгамувати серце
що хоче розірватись від болю
і відпускаю
не привласнюю
лети, моя любове
ніхто не має сили
змусити іншого
кохати
2020-09-24 13:56:01
2
0