.
на перонах усіх вокзалів цілуватися з незнайомцями наче вперше, наче востаннє знімати одяг у задушливому купе розплітати коси заздрити світові який не знає поділу на зиму і осінь який має кожного дня пахощі квітів спів пташок теплі світанки літо на пірсах усіх пристаней проводжати помахом рук у далеку путь мореплавців плескати в долоні кричати та плакати брати себе за скроні та міцно стискати щоб кожна думка лишилася там і не випала з рота хай би там як – за сірими зливами за грозами за смертю листів кленових вічне калинове полум’я сяє єдиний маяк на шляху до вічної як смерть зими
2020-09-24 14:00:33
3
0
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1985
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2634