.

Маша Китаєва

на перонах усіх вокзалів цілуватися з незнайомцями наче вперше, наче востаннє знімати одяг у задушливому купе розплітати коси заздрити світові який не знає поділу на зиму і осінь який має кожного дня пахощі квітів спів пташок теплі світанки літо на пірсах усіх пристаней проводжати помахом рук у далеку путь мореплавців плескати в долоні кричати та плакати брати себе за скроні та міцно стискати щоб кожна думка лишилася там і не випала з рота хай би там як – за сірими зливами за грозами за смертю листів кленових вічне калинове полум’я сяє єдиний маяк на шляху до вічної як смерть зими

2020-09-24 14:00:33

3

0

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

1682

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

1747