А за вікном гарцює вітер
Н Ф
А за вікном гарцює вітер... Ти знаєш, він же сльози витер, Ти знаєш, він же заспокоїв, Від того лиха, що ти скоїв... Він обережним був, надійним, Для мене став немов снодійним, І таким рідним, як ніколи, Вказав мені на видноколи. Туди, за обрій, в далину, Повіяв смуток в чужину, Сказав, що так найкраще буде, Що скоро, скоро все забуду. Потрібно трохи ще терпіння, Щоби розвити в собі вміння, Не зупинятись на невдачі, Позбутись комплексів дитячих. Навчитись просто відпускати, Глибоко в серці не тримати, І йти у протилежний бік, Із дня у день, із року в рік. Щоб не згубити особистість, Не втратити свою барвистість, Щоби не впасти в монохром, Щоб не віддячувати злом... А за вікном той самий вітер Складав слова із звичних літер, Піду, позву його на чай, А ти вже, мабуть, прощавай!
2022-11-02 14:13:51
12
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Н Ф
Приємно,що подобається, дякую
Відповісти
2022-11-02 14:25:46
1
Lelyana_ art
Слова про втрату особистості зачепили. Чудова поезія ✨.
Відповісти
2022-11-04 20:31:59
1
Н Ф
Дякую за щирий відгук🙃
Відповісти
2022-11-04 20:33:01
1
Інші вірші поета
Нас розділила тиша навпіл Шукала Зимою пахне Слова
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12450
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2856