А за вікном гарцює вітер
А за вікном гарцює вітер...
Ти знаєш, він же сльози витер,
Ти знаєш, він же заспокоїв,
Від того лиха, що ти скоїв...
Він обережним був, надійним,
Для мене став немов снодійним,
І таким рідним, як ніколи,
Вказав мені на видноколи.
Туди, за обрій, в далину,
Повіяв смуток в чужину,
Сказав, що так найкраще буде,
Що скоро, скоро все забуду.
Потрібно трохи ще терпіння,
Щоби розвити в собі вміння,
Не зупинятись на невдачі,
Позбутись комплексів дитячих.
Навчитись просто відпускати,
Глибоко в серці не тримати,
І йти у протилежний бік,
Із дня у день, із року в рік.
Щоб не згубити особистість,
Не втратити свою барвистість,
Щоби не впасти в монохром,
Щоб не віддячувати злом...
А за вікном той самий вітер
Складав слова із звичних літер,
Піду, позву його на чай,
А ти вже, мабуть, прощавай!
2022-11-02 14:13:51
12
4