Нема настрою
Любити вже - нема настрою, Розбите серце клеїш пластирем, Ділити вже не треба нáтроє, Душевним більш не будеш пастирем. Жаліть не варто, за тим втраченим, Ще стільки всього треба бачити, І твій світ є більш збагаченим, Настав вже час піти, пробачити. І той етап вважай закінчений, Не колихай тих мрій заквітчаних, Поранений та не скалічений, Лишилось двоє - не повінчаних. Всі спогади - то за туманами, Позбутись їх - тобі би радо би, Та не споріднюйся з оманами, А кинь у море з смутком кадоби.
2023-03-10 21:41:16
14
12
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (12)
Н Ф
Відповісти
2023-03-13 05:18:41
1
Лео Лея
Глибоко 👍
Відповісти
2023-08-09 03:03:52
1
Н Ф
@Лео Лея Спасибі
Відповісти
2023-08-09 06:12:42
Подобається
Схожі вірші
Всі
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8542
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168