Мінор
Ти знаєш, що любила до нестями,
Ти знаєш, не оспіване словами,
Те почуття - не виміриш на грами,
Снувалось павутиннями між нами.
Самотність сіє смуток мов ріллею,
Та чи наспраді я була твоєю?
Журба завзято йде мóю землею,
З печалей виростила в два ряди алею.
Ти знаєш, більше не повірю знову,
Закінчилась ілюзій постанова,
І падаючи в яму оркестрóву,
Віолончель ламається на дрóва.
Завершилося все на лад мінорний,
На партитурі слід незмінно чорний,
Та образ в голові нерукотворний,
Залишить знак, незримий та потворний.
2023-05-31 17:12:40
22
12