Вільна
Н Ф
Туманний ранок зустріча похмуро, Суворо кличе до буденних справ, Й схиливши голову ідеш собі понуро, Час не стоїть - вже й дні підрахував. Немає неба - пелена суцільна, І мов з бетону простяглась стіна, Все думаєш, коли почуєш "вільна", Та дорога для того є ціна...
2022-11-10 07:06:38
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Н Ф
В мене був такий вчора)
Відповісти
2022-11-10 14:29:39
1
Лео Лея
Воля завжди дається нелегко... Чудовий вірш 💖
Відповісти
2022-11-10 20:15:25
1
Н Ф
Дякую)
Відповісти
2022-11-10 21:27:30
Подобається
Інші вірші поета
Сніг Тримай Спішить вже осінь Чомусь до серця
Інші поети
Fos_siL
@Fos_siL
Sumyat Swezin
@Sumyat_Swezin
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2587
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11351