Нас розділила тиша навпіл
Н Ф
Нас розділила тиша навпіл Йдемо по різні стóрони І тільки чутно звуки залпів, І тільки крячуть вóрони. У моїх грудях - твоє серце, Твій біль - струмує скронями, Чи відчуваєш ти ще все це? Чи вкрив лице долонями? Минуле ще над прірвою, Замки на роті кодові, В майбутнє щиро вірую, Мовчатиму... Та що тобі? В очах немає й крихти правди, А в діях - іще більше фальшу, Хіба не так завжди казав ти, Узявши путь собі найдальшу? Хоч розділила навпіл тиша, Хоча ми - по різні сторони, Тебе думками не полишу, Лечу до тебе вороном.
2023-04-22 19:31:40
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ірина Велика
Дуже добре.
Відповісти
2023-04-24 13:49:31
1
Н Ф
@Ірина Велика Дякую)
Відповісти
2023-04-24 21:51:19
Подобається
Інші вірші поета
Ніби й немає Нема настрою Сьогодні Історії
Інші поети
Lou
@TomatoSoup
Я
@follower_number_0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12328
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11351