Плакала
Сиділа просто плакала,
Тихенько сльози капали,
Стискало горло від жалю,
Бо ще люблю... чомусь люблю...
І від плачу тіло тремтіло,
У грудях серце тріпотіло,
Забутись голос не давав,
Що дзвінко у думках лунав.
Казав, що все переживу,
Забуду,з пам'яті зітру,
На все, про все, і ще є час,
Без перебільшень, й зайвих фраз.
Казав, про світло у кінці,
Казав - "синиця у руці",
І ще багато що казав,
Все заспокоював, втішав...
Та не витримує душа,
Бо спокою в неї нема.
Вже й сльози ллються, мов ріка,
Бо ще люблю, бо ще жива...
2022-11-20 14:32:01
11
2