Плакала
Сиділа просто плакала, Тихенько сльози капали, Стискало горло від жалю, Бо ще люблю... чомусь люблю... І від плачу тіло тремтіло, У грудях серце тріпотіло, Забутись голос не давав, Що дзвінко у думках лунав. Казав, що все переживу, Забуду,з пам'яті зітру, На все, про все, і ще є час, Без перебільшень, й зайвих фраз. Казав, про світло у кінці, Казав - "синиця у руці", І ще багато що казав, Все заспокоював, втішав... Та не витримує душа, Бо спокою в неї нема. Вже й сльози ллються, мов ріка, Бо ще люблю, бо ще жива...
2022-11-20 14:32:01
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Шикарно! Це прекрасно й емоційно!
Відповісти
2022-11-20 16:40:10
1
Н Ф
Дякую)
Відповісти
2022-11-20 17:05:08
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4270
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2643