Плакала
Н Ф
Сиділа просто плакала, Тихенько сльози капали, Стискало горло від жалю, Бо ще люблю... чомусь люблю... І від плачу тіло тремтіло, У грудях серце тріпотіло, Забутись голос не давав, Що дзвінко у думках лунав. Казав, що все переживу, Забуду,з пам'яті зітру, На все, про все, і ще є час, Без перебільшень, й зайвих фраз. Казав, про світло у кінці, Казав - "синиця у руці", І ще багато що казав, Все заспокоював, втішав... Та не витримує душа, Бо спокою в неї нема. Вже й сльози ллються, мов ріка, Бо ще люблю, бо ще жива...
2022-11-20 14:32:01
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Шикарно! Це прекрасно й емоційно!
Відповісти
2022-11-20 16:40:10
1
Н Ф
Дякую)
Відповісти
2022-11-20 17:05:08
Подобається
Інші вірші поета
Бажання... Що ж я зробила тобі злого?.. Час Спішить вже осінь
Інші поети
Mery
@Mery_Ray
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2720
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2734