Тоді
Н Ф
Тоді, коли несеш, несеш щоденну варту, Тобі тоді уже буває не до жарту. Коли ти сам на сам із мужністю своєю, Тоді сумуєш ти, за милої душею. Її дівочий стан, тоненькі чорні брови, Бентежать серце знов... згадалися розмови... Майже дитячий сміх її луна дзвіночком, Пригорнеш до грудей, що вишила сорочку. Вона свою любов у хрестик вмалювала, І віддала тобі, щоб оберегом стала. А ти їй відповів, щораз відповідаєш, Що в молитвах твоїх... від зла охороняєш. Що в ній, і тільки в ній, свій спокій ти плекаєш, Лише її одну так віддано кохаєш... Тоді, коли несеш, несеш щоденну варту, То вистачить снаги, в тобі достатньо гарту.
2022-11-12 22:15:17
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Чудовий вірш👍
Відповісти
2022-12-14 13:17:06
1
Інші вірші поета
Доля Зимою пахне Ти втомився... Чомусь до серця
Інші поети
Girly M
@Girly_m
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3855
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1831