Тоді
Тоді, коли несеш, несеш щоденну варту,
Тобі тоді уже буває не до жарту.
Коли ти сам на сам із мужністю своєю,
Тоді сумуєш ти, за милої душею.
Її дівочий стан, тоненькі чорні брови,
Бентежать серце знов... згадалися розмови...
Майже дитячий сміх її луна дзвіночком,
Пригорнеш до грудей, що вишила сорочку.
Вона свою любов у хрестик вмалювала,
І віддала тобі, щоб оберегом стала.
А ти їй відповів, щораз відповідаєш,
Що в молитвах твоїх... від зла охороняєш.
Що в ній, і тільки в ній, свій спокій ти плекаєш,
Лише її одну так віддано кохаєш...
Тоді, коли несеш, несеш щоденну варту,
То вистачить снаги, в тобі достатньо гарту.
2022-11-12 22:15:17
7
1