Ще зовсім не пізно
Ще зовсім не пізно, та вже сутеніє, Та й сонця сьогодні весь день не було, Надворі все дужче тьмяніє й тьмяніє, Здається, довкола все сном затягло... Навколо все швидко якось посіріло, І фарби осінні поблякли за мить, Уже відцвіло, і уже облетіло, Лише де - не - де, ще самшит майорить. На гілці порожній гойдалася пташка, І погляд цікавий в моє був вікно, Не знаю,чи знайдеться їй ще комашка, Чи в полі для неї ще буде зерно? Вона, мов почула думки - й полетіла, А я ще так довго дивилася вслід, Як швидко тріпочуть ті крихітні крила, Який же прекрасний пташиний політ.
2022-11-12 15:41:12
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Антон Шаталов
Чомусь я задумався про свій майбутній відліт від гнізда, читаючи цей вірш
Відповісти
2022-11-13 01:03:52
2
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Гармонічно ,прям рима пейзаж вимальовує....🤔😌🧡
Відповісти
2022-11-13 21:16:52
1
Н Ф
Дякую)
Відповісти
2022-11-13 21:17:28
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2739
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2427