Ще зовсім не пізно
Ще зовсім не пізно, та вже сутеніє, Та й сонця сьогодні весь день не було, Надворі все дужче тьмяніє й тьмяніє, Здається, довкола все сном затягло... Навколо все швидко якось посіріло, І фарби осінні поблякли за мить, Уже відцвіло, і уже облетіло, Лише де - не - де, ще самшит майорить. На гілці порожній гойдалася пташка, І погляд цікавий в моє був вікно, Не знаю,чи знайдеться їй ще комашка, Чи в полі для неї ще буде зерно? Вона, мов почула думки - й полетіла, А я ще так довго дивилася вслід, Як швидко тріпочуть ті крихітні крила, Який же прекрасний пташиний політ.
2022-11-12 15:41:12
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Антон Шаталов
Чомусь я задумався про свій майбутній відліт від гнізда, читаючи цей вірш
Відповісти
2022-11-13 01:03:52
2
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Гармонічно ,прям рима пейзаж вимальовує....🤔😌🧡
Відповісти
2022-11-13 21:16:52
1
Н Ф
Дякую)
Відповісти
2022-11-13 21:17:28
1
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5408
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6445