Тримай
Н Ф
Тримай мене на відстані спокóю, Тримай своєю сильною рукою, Тримай... Та не дозволь пропасти, Та вбережи, мене від всіх напастей. Знаходься тут, а не десь там, далеко, Вертайся з краю, того, що й лелека, Ходи і дихай, хоч би й за спиною, Те знатиму, що я мов за стіною. Не відпускай, хоч маєш відпустити, Я досі спрагла... Дай іще попити, Не розірве ніхто вже той зв'язок, Він мов канат, з десятку мотузóк. Під поглядом ще трохи подрімаю... Коли прокинусь, вже тоді спіймаю, Він теплий, ніжний, в серце проникає, Хвилює, вабить... Відповідь чекає.
2023-01-03 13:20:59
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Н Ф
Рада, що сподобалося, дякую🙃
Відповісти
2023-01-03 13:23:26
Подобається
Тигриця
❤️❤️❤️ Вірш просто Прекрасний.
Відповісти
2023-01-07 22:12:50
1
Н Ф
Щиро дякую♥️
Відповісти
2023-01-08 07:15:20
Подобається
Інші вірші поета
Ще зовсім не пізно Все потопало у весні Очі у тебе горять Плакала
Інші поети
Аня
@Ann_000
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1655
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11405