Когось він нагадував...

- Волдеморт...

- Точніше - одне з тіл, яке я використовую для непрямих контактів.

- Не здивована. До кого ж іще мене могли привести ці бовдури. Я припускаю, що ти мене вб'єш або використаєш як приманку для інших. Тому скористаюся нагодою і запитаю: на біса вся ця гра? Навіщо це тобі?

- Кожен кидає в землю насіння, щоб потім зібрати врожай, Грейнджер...

- І що сієш ти?

- Велич зла. Сію, доглядаю, зрізаю колоски гострим серпом. А далі – зернятко до зернятка. Як багато, дівчинко, ти знаєш лиходіїв? Справжніх лиходіїв, які мали незбагненний розум, мотивацію, цілі? Не так багато. Та й скільки їх узагалі залишилося в пам'яті людства? Сам Сатана, Каїн, тирани мертвих імперій... Я хочу, щоб моє ім'я збереглося в літописах. Але не як ім'я якогось чергового пророка чи героя. Як підкорювача, володаря і губителя душ людських. Я хочу, щоб вимовляючи його, люди відчували первісний жах навіть через сотні років. Щоб мною лякали дітей. Щоб про мене складали легенди. Щоб вважали, що одного разу я неодмінно повернуся, і разом зі мною на грішні землі знову прийдуть страх і біль.

- Охрінітельна промова. Тобі "Оскар" потрібно дати за неї. І премію Гільдії акторів... Слухай, я дуже сильно втомилася від людей, які нічого не досягнувши в житті, намагаються вилізти вище і напаскудити на голови інших. Ця ваша хлоп'яча конкуренція... Бажання випендритися по максимуму... Ось, я стану супер-пупер злом. У підручниках напишуть. Діточок лякатимуть. І що? Світ на місці не стоїть. Сучасним дітлахам плювати на Сатану, Гітлера і Каїна з високої дзвіниці. Дорослі думають про дантиста та іпотеку, а не про стародавніх лиходіїв. А ти просто намагаєшся компенсувати комплекси і брак уваги до себе. Бо навіть твої посіпаки бігають навшпиньки тільки зі страху здохнути від тортур.

- Справа не в тому, що ти зараз про мене думаєш. Знаєш, дівчинко, у чому різниця між нами? Я - гравець. А ти лише фігура на шахівниці. Одна з фігур, які я прибираю у своїй грі. Дамблдор був ферзем. Його більше немає. І купки пішаків, якими він прикривався - теж.

- Я знаю, що справжній дамп директора існує. І одного разу він повернеться, щоб надерти тобі дупу. А ще...

- Не буде ніякого "ще", Герміона Грейнджер. Я вб'ю тебе, Поттера, нащадка цих мерзенних рудих Візлі. А потім кожного, хто вирішить стати на моєму шляху. Просто тому, що ніхто не може мені перешкодити.

Грейнджер витримала паузу і відповіла:

- А тепер усю твою балаканину переведу з випендрежного на англійську. Жив-був хлопчик, який мріяв стати найкрутішим магом, але не став. Тому, що найкращим був Альбус Дамблдор. І тоді хлопчик виріс, накопичив образу, а потім найняв хакерів, ріперів, програмістів, щоб ті реалізували його план. Бо сам він ні код писати не вмів, ні щось іще робити. Усе... абсолютно все, що ти вважаєш своїми досягненнями, зробили інші люди, і принесли готовим тобі на блюдечку. Можеш не напружувати звивини, намагаючись мене здивувати своєю відповіддю. 

 - Круціо! - взвизгнув Волдеморт, спрямувавши паличку на ненависну Грейнджер.