Грейнджер багато разів помилялася в житті. Тому виробила звичку не довіряти навіть собі, і завжди перевіряти кілька разів все, що можна. Сьогодні її інтуїція підказувала, що план точно провалиться. Чому? Відповідь на непросте запитання дав чоловік у чорному плащі, що витріщався на неї здалеку. Такий самий клон Волдеморта, як той, що минулого разу чомусь дозволив їй піти. Тільки зараз він конкретно пас Герміону. Не наближався надто близько, але й не давав дівчині відірватися.

Це могло означати що завгодно - прослуховування, підозру з боку агентів. Навіть наявність крота серед її знайомих. Агенти всюди. Камери та жучки-мікрофони - теж. Однак поки що вони з хлопцями на волі, а головне - живі.

Геримона завернула у провулок, прискорюючи крок. Їй потрібно обов'язково сховатися від пожирача, знайти затишне місце, і повідомити Поттеру про те, що їхні завдання дещо змінилися...

Тільки ось попереду, у кінці провулка на неї вже чекали двоє. Точно такі самі - з блідою шкірою і лисим черепом.

Грейнджер стиснула в руці паличку. Влаштувати бій з агентами посеред міста? Сюди збіжаться копи, самі пожирачі викличуть підкріплення, дронів... Дівчина озирнулася. Чоловік у плащі зупинився, чекаючи від неї подальших дій. Парочка попереду приготувалася до зустрічі.

У цей момент Герміона почула тріск і скрик одного з агентів. Другий різко повернувся кудись праворуч і тут же в його груди влетіла зелена блискавка. Грейнджер спробувала розгледіти, хто напав на її переслідувачів. Фігура швидко зникла в підворітті, і Герміона побачила лише темне волосся...

Мужик позаду явно сторопів, і замість того, щоб кликати підкріплення, просто стояв, як укопаний. Цим дівчина й скористалася, рвонувши вперед і праворуч - туди, куди сховався її таємничий союзник.

--

До Хоґвортсу вона прибігла дещо пізніше, ніж планувала.

- Міс Грейнджер, ви зазвичай більш пунктуальні...

Голос належав Снейпу. Професор виглядав, як завжди, максимально непривітно.

- Вибачте, містере Снейп... - спробувала виправдатися Герміона.

- А що це у вас... - Северус показав на настовбурчену кишеню дівчини.

- С-сніданок, - збрехала вона, забувши на мить, що зовсім недавно на вході поставили рамку.

Снейп нахилився і максимально тихо сказав їй на вухо:

- Доїжте за межами школи.

Після чого швидким кроком попрямував на другий поверх.

Герміона не могла зрозуміти - Снейп збагнув, що в кишені щось заборонене? Або ж це була його звичка просто докопатися до всього? У будь-якому разі, він щойно врятував її від обшуків і, ймовірно, від допиту у відділку. Де агенти могли зробити з нею все, що вважали б за необхідне. У цю мить дівчина згадала про таємничого незнайомця, який врятував її в тому провулку. Ні, безумовно це не міг бути професор Снейп... просто не міг...