А вона так хотіла жити....
Вона хотіла жити,
І боролась за життя.
Вона хоче любити,
І любить мов дитя,
Що любить матір свою.
Їй не дає покою
Думка та, що блимає в очах,
Що все її життя—суцільний страх.
Що все,що було,є і буде
Настане мить й вона забуде.
Забуде своїх маму й тата
Забуде де ж її є рідна хата.
Забуде, де ж то її дім?
Забуде,що не було спокою у нім.
Всевишній їй послав випробування,
Проходити яке у неї є бажання.
Адже вона готова боротись за своє життя.
Вона любила жити як дитя.
Враз сльози линули з очей матусі.
"Неплач, матусю, я вернуся."
Вона кричала увісні їй:"Мамо,
А тут не так вже і погано"
А мама плакала, ридала.
За що ж це доля покарала!?
І винесли дочку у домовині,
Кричала мати:"Що ж це, нині,
Доня моя мене кидає!?"
Любов до неї не згасає.
А вона так хотіла жити...
2018-09-25 14:42:56
7
4