Протистояння

Merlin911

Душа палає гнівом, сумом, Добро в середині кричить. А зло бурлить, плює отрута, Несе ненависть в білий світ. Добро благає, просить, Хоч краплю волі-самоти, А тьма презирливо сміється, А тьма лукаво підмовляє; "Свободи хочеш? - так бери! Ти лиш прислужник вищих сил! А я хазяїн сам собі! А я господар над людьми!" Добро знесилено жевріє, У закутку глибин душі, Надія не вмирає в ньому, Настануть і його часи! Точиться боротьба одвічна, Мов полум'я язики, Метаються душі осколки, З жагою возз’єднатись на віки, Він, йшов самотньо, непримітно, З розтерзаним в собі нутром, Життя ішло невпинно, довго, Та світло не осяяло його. І так ходив по всій землі, Не знаючи добра собі, Ні сірі дні, ні чорні ночі, Не дали спокою душі.

2023-02-28 15:35:35

10

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1580

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5117