Протистояння
Душа палає гнівом, сумом, Добро в середині кричить. А зло бурлить, плює отрута, Несе ненависть в білий світ. Добро благає, просить, Хоч краплю волі-самоти, А тьма презирливо сміється, А тьма лукаво підмовляє; "Свободи хочеш? - так бери! Ти лиш прислужник вищих сил! А я хазяїн сам собі! А я господар над людьми!" Добро знесилено жевріє, У закутку глибин душі, Надія не вмирає в ньому, Настануть і його часи! Точиться боротьба одвічна, Мов полум'я язики, Метаються душі осколки, З жагою возз’єднатись на віки, Він, йшов самотньо, непримітно, З розтерзаним в собі нутром, Життя ішло невпинно, довго, Та світло не осяяло його. І так ходив по всій землі, Не знаючи добра собі, Ні сірі дні, ні чорні ночі, Не дали спокою душі.
2023-02-28 15:35:35
10
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4131
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9606