Шматки думок коли відчув що одинок
G.A.V Vriter
Коли настрою нема І думки перебера Я суцільная печаль Я тотальная журба *** Кривовсміхнений Очіскривалений Зачісконедбалий Бритвеннонеголений Тішиться над собою сидячи у пітьмі *** Чи можемо ми чаклувати Боронити але не силою Знищувати але не зброєю Чи можемо створювати не творячи *** Залізний щит повісь на сердце Закрий в підвалі, світло вимкни Не розказуй ти про існування А воно із під землі зрадливо б'ється *** Без жалю було би не цікаво А без болю не могли б запам'ятати Що в цілому світі пару вічну Нам ніколи і нізащо не зшукати ***
2022-10-29 14:04:28
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Мені сподобалось❤️👏
Відповісти
2022-10-31 17:33:15
1
G.A.V Vriter
@Сандра Мей дякую!
Відповісти
2022-10-31 17:33:41
1
Інші вірші поета
Серце крається Лісова пісня (дуже скорочено) Уривки Відтінки пам'яті
Інші поети
泽明 王
@WangZeMing_Z85
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1850
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208