Іскра

Марік 01193

Коловоротом мережних вуалів, Іскра одненька плететься шампанським. Піниться іскра дум шумовинням, іскриться златим скорим барвинням. ⠀ Іскра у сонячнім сітки блищинням, чуйні безмежні почуттів дбає. Швидко палає, сходом на південь, Іскра гарячим сміх закликає. ⠀ Іскра-співуча енергоносець, піснями хвацько сурмить талантом. Вічки-смарагдики призми нестримно, бігають в пошуках істини, швидко. ⠀ Іскра-електро-вій парламутра, ясно-гостринка, видом-вогнинка. Шпилька із запахом всюдибагаття, і акварельним пензликом ладна. ⠀ Іскра між творами лап леопардів, по бездоріжжі свіжо чорнильнім, всьому навколо, без перепадів, прозо-віршовим бігом вершильнім. ⠀ Іскра вібрує інформативно, тексти освіти вільно трактує. Природознавство смачно зчитує, всесвітом в вірі власно міркує. ⠀ Іскра увагу словом гарцює, де-не-де шиє ранку-веселку, часом кумедно, любо частує, от-от жовтисто, радо, рятує. ⠀ Іскра-вогнинка, швидко мігрує, поміж емоцій враз промандрує. Іскра-іскринка вкрай ураганно, любо й вітристо обрієм дує.

2021-08-29 21:27:37

2

0

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3106

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4533